«Співанка – це душа й обличчя верховинця», – Так вважає колочавський коломийкар Іван Штаєр

«Співанка – це душа й обличчя верховинця», – Так вважає колочавський коломийкар Іван Штаєр


село колочава


«Співанка – це душа й обличчя верховинця», – Так вважає колочавський коломийкар Іван Штаєр

Мальовничу Колочаву нині по праву називають туристичною, бо сюди мандрівний люд звідусіль магнітом тягнуть аж 10 унікальних музеїв, плюс 20 історичних пам’ятників. Але славна вона і своїми талановитими людьми. З-поміж них варто виокремити музиченьків: що не хата тут, то в ній пісняр. Й одну з перших скрипок у величезному оркестрі односельчан, образно мовлячи, грає 62-річний Іван Штаєр.

Про нього так і кажуть: «Цей челядник мав заспівати ще в колисці». Й сам Іван Васильович зізнається: відколи себе пам’ятає, був зачарований піснею. Вподобання прищепили батько, лісоруб і будівельник, мати та вуйко – вони завше втіху-розраду знаходили в народних пісеньках. Потяг хлопчика до музики запримітили місцеві вчителі й ще в початкових класах зарахували у склад шкільної художньої самодіяльності. Любов до прекрасного підтвердив успішним навчанням на режисерському відділенні Хустського культосвітнього училища. У сусідньому районі виступав на сцені народного театру, тимчасово трудився директором Будинку культури в с. Сокирниця, встигнувши організувати чоловічий вокальний ансамбль, – бо згодом його призвали на строкову військову службу. У внутрішніх військах в Архангельську теж не розлучився з тим, що його заворожило з дитинства, – став солістом і воднораз ведучим концертних програм армійського ансамблю пісні і танцю «Горизонт». Тут здобув перші вагомі визнання: за тужливу авторську пісню «Далеко від дому» удостоївся диплома І ступеня, а за музичний твір «За фабричной заставой» став лауреатом всеармійського конкурсу молодих виконавців.

Коли дійшло до демобілізації, Іванові із золотим голосом пропонували на контрактній основі продовжити військову повинність, але він був вірним рідним пенатам – повернувся в Колочаву. На новоствореному потужному заводі технологічного обладнання парубку довірили посаду завклубом. Тут створив жіночий вокальний ансамбль, чоловічий ВІА, згуртував веселі троїсті музики. Та особливу пошану у глядачів здобув драмгурток – ледь не все Закарпаття обколесили артисти з глибинки з п’єсами українських письменників-класиків.

Іван Штаєр – пісняр-універсал. Віртуозно грає на баяні, акордеоні, а тим паче на гітарі, за що його тутешні величають колочавським бардом. Не кажучи вже про народні музичні інструменти, з якими знається на «ти», – скрипку, сопілку, дримбу, бубен, трембіту. Й сам собі композитор, поет – за ним числиться близько півсотні авторських пісень. Окремі з них присвячені героям Небесної Сотні, учасникам АТО, воїнам-афганцям, людям давно віджилої професії – бокорошам, народним месникам-опришкам і, звісно, рідному селу. Винятково захоплює твір «Колочава», який уже став гімном населеного пункту. Під час його виконання гучні овації линули аж у стольному граді – Києві.

А до всього І. Штаєр ще й кіноактор – знімався в кількох фільмах за сценаріями відомого уродженця краю, екснардепа двох скликань Станіслава Аржевітіна, у яких грав ключові ролі.

Нове – це добре старе забуте, що Іван Васильович підтверджує написанням коломийок на сучасний манер. Коли вони звучать на весіллях чи дискотеках, у танцюючих із-під ніг аж іскри сиплються. Має їх у доробку вже 300 . За словами мого співрозмовника, «Співанка – це душа й обличчя верховинця». Він примудрився у скрутний час видати навіть книжку «Колочавські коломийки». Вона – вже третя за рахунком: доти були «Іван Штаєр – пісняр верховинського краю» та «Музика, що йде від душі». Перші дві побачили світ за сприяння С. Аржевітіна, останню видав майже самотужки, щоправда, в дечому допомогли колеги-музики Олександр Біланинець та Тарас Бойчук. Словом, довелося стуляти копійку до копійки. Це при тому, що за теперішніх хаотичних реорганізацій у галузі культури став безробітним, хоча його досвід ще й як би пригодився молоді. До всього на його плечах – син-інвалід із дитинства та й судові тяжби, в яких через бюрократів досі не може відстояти свою правоту стосовно забудови гаража. Виживати й видавати книжки допомагають сезонні заробітки та, безумовно, пісня, яка бадьорить настрій.



2021-11-22
переглядів: 1235
джерело: Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ

ДОДАТИ КОМЕНТАР (тільки українською мовою.):

автор:
коментар:


коментарі(0):

свіжі новини:
(колочава)

свіжі коментарі:
(колочава)

всі коментарі

найбільше читають:
(колочава)